Оперний театр

Одеський Національний Академічний театр Опери та Балету

За рейтингом журналу "Форбс" будівля Одеського національного театру опери й балету віднесена до переліку 11 найбільш цікавих визначних пам'яток Східної Європи (2008). У списку це єдиний театр.
  Дивовижні й надзвичайно насичені іменами й подіями сторінки життя театру, з яких, по суті, складається поняття "культурна історія міста".
  Віддамо данину першому губернаторові Новоросійського краю Дюку де Рішельє, який усього через кілька років після заснування Одеси домігся дозволу на побудову в ній театру та справедливо й мудро думав, що "театр дуже впливає на залучення жителів, а збільшення жителів є користю міста".
  Велична і строга перша будівля Міського театру була споруджена в 1809 році за проектом відомого петербурзького архітектора Тома де Томона. Будівництво йшло під керівництвом місцевого зодчого Ф. Фраполлі. Будівля, головний вхід якої був звернений до моря, нагадувала античний храм та вважалася однією з кращих у Російській імперії. На жаль, в 1873 р. вона згоріла майже вщент від вогню газового ліхтаря.
  Нова з'явилася через 14 років. Це був зовсім інший театр, побудований в іншому стилі. Зверніться до чудової книги журналіста й краєзнавця Олександра Михайловича де Рибаса "Стара Одеса", і Ви зануритеся в атмосферу небайдужого ставлення одеситів до такої важливої події, як майбутнє будівництво. Всесвітній конкурс включив 43 проекти, йшла нежартівлива боротьба. Переміг проект досить молодих, але вже досвідчених і відомих віденських архітекторів Фердинанда Фельнера й Германа Гельмера (будівництвом знову ж керував відомий одеський зодчий А.Бернардацці). Перевага була надана їхньому проекту, оскільки він відзначався крім естетичних переваг, ще й новаторськими ідеями протипожежної безпеки.
  Багаторазово описане пишне урочисте відкриття нового  театру 1 жовтня 1887 року. Будівля театру піднесено виглядала у перспективі вулиці Рішельєвської, і зараз,  більше ніж через сто двадцять років, ми так само пишаємося цим скарбом Одеси. Фасад театру прикрашає двоярусний портик із квадригою музи трагедії Мельпомени й скульптурами Орфея та Терпсихори, що символізують оперу й балет. Внизу біля входу в центральний портик розташовані дві скульптурні групи, що алегорично представляють комедію й трагедію. Напівкругла частина будівлі вгорі має чотири ніші, в яких встановлені погруддя Пушкіна, Грибоєдова, Гоголя та Глінки, що представляють поезію, драму, комедію й музику. Фігурки грайливих амурів навколо фасаду передньої частини підсилюють легкість і добірність, а закінчений вид всій споруді надає купол, що її увінчує.
  Пишнотою й розкішшю вражає інтер'єр театру. Деталі в стилі бароко переносять нас у чудесний світ, "спрямовані на створення духовного екстазу", як вірно відзначено в одній із статей про театр. Щедро позолочена ліпнина, чудова скульптура, безліч дзеркал - усе прагне вирвати людину із буденності й занурити в чарівний світ музики й театру.Плафони залу для глядачів прикрашені чотирма панно віденського живописця Н.Лефлера на теми із творів В.Шекспіра "Гамлет", "Сон у літню ніч", "Зимова казка", "Дванадцята ніч". Чудова величезна святкова люстра, що здається невагомою, хоча вага її біля двох тонн.
  Однак аматорів мистецтва захоплює не тільки будівля, але й слава нашого театру, виткана з безлічі  імен талановитих артистів і музикантів.   Перелік їх настільки великий, що при відтворенні неминуча неповнота.
  Про Одеський театр опери й балету написано чимало книг і статей. Але найбільш повно хроніка його творчого життя, мабуть, відбита у творах В.С.Максименка - книгах "Храм і вічний музей мистецтва" (1999) і "Два століття Одеського Міського театру" (2005).
  Можна стверджувати, що буквально з перших років появи театру в Одесі його історія стала поповнюватися цікавими подіями, а городяни незмінно любили й пишалися своїм скарбом. Все це дозволило колись відомому критикові В.Бєлінському написати в листі до О.Герцена: "Одеса... рішуче третя столиця Росії. Чарівне місто...".
  Дійсно, перше виконання опери Россіні" "Севільський цирульник" у Росії відбулося на сцені Одеського міського театру. На гастролях бували такі корифеї драми, як М. Щепкін, П. Мочалов, Н. Милославський. Відомий приїзд знаменитого драматурга О.Островського з видатним артистом А.Мартиновим. Залишили слід шість блискучих концертів Ф.Ліста в Одесі, причому, гонорар від одного з них музикант передав на користь дитячого притулку.
  Особлива, улюблена одеситами глава "Пушкін і театр". Тринадцять місяців перебування поета в нашому місті дозволили навіть перший Міський театр називати "пушкінським".
  Не можна переоцінити значення для подальшого життя театру приїзду й виступів П.І.Чайковського в 1893 році. Композитор виступав із концертами, був присутній на останніх репетиціях і прем'єрі своєї опери "Пікова дама". Тут він одержав від артистів української драми, що гастролювали в Одесі, лавровий вінок із написом: "Смертні - безсмертному".
  Одеська сцена пам'ятає виступи відомих співаків Дж.Ансельми, Т.Руффо, М.Баттістіні, С.Крушельницької, А.Нежданової, С.Лемєшева, Е.Чавдар, А.Солов'яненка, Є.Мірошниченко, Б.Руденка, Б.Гмирі, М.Бїєшу, О.Образцової, Д.Хворостовського, М.Кабальє й ще дуже багатьох.
Одеський театр став стартовим майданчиком для багатьох співаків, які потім прикрасили не тільки вітчизняну столичну сцену, але й стали зірками європейської та світової опери.
  Зміцненню престижу Одеського театру сприяли й міжнародні фестивалі, що проводилися. Наприклад, в 1978 році пройшов фестиваль молодих солістів опери й балету СРСР - лауреатів різних вітчизняних і закордонних конкурсів. Наприкінці  90-х - початку третього сторіччя на базі театру відбулися кілька Міжнародних фестивалів оперного мистецтва "Золота корона", спрямованих на відродження високого мистецтва музичного театру.
  Не менш славні сторінки історії написані майстрами балету. З Одесою пов'язані імена К.Голейзовського, І.Моісеєва, П.Вірського, В.Смирнова-Голованова, А.Риндіної, І.Михайличенко, М.Пєтухова, С.Вальтер, Н.Баришевої та ін.
  В Одесі не раз проходили гастролі А.Дункан, К.Семенової, Г.Уланової, М.Лієпи, М.Плисецької.